?

Log in

Як часто можна прокидатися з розумінням того, що у житті ще стільки незвіданого, прекрасного і водночас з відчуттям того, що це втратило значення?

Так щораз, коли мені сниться В.
Ми бачимось на дивних вулицях, ми обіймаємось і питаємо один одного куди ми йдемо, сміємося від того, що поняття не маємо нічого ні про кого і ні про що, і взагалі що це за вулиця? і взагалі ми так скучили, що ми перебиваємо один одного і сміємось з цього...і зникаємо раніш ніж я усвідомлюю, що це сон. І я ще чую запах футболки і тепло дихання коло вуха.



Тадж-Махал, Атлас, Барєрний риф, Гауді, Пер-Лашез, Мис Доброї Надії і пінгвіни, Атлантичний Океан, що там ще? почати друкувати фото? прибирати? готувати? Лем і ко? програвач? колекція? нормальні фести? Ю ТУ? Рейдіохед? Зе Кюр? Ріал Лов 2 ? Друзі? Норвегія? Ісландія? записувати? усе записувати? казати що люблю, просто так, бо це не тяжко? виростити баобабик? чи лисичку? навчитись не переживати через дурниці, особливо якщо нічого не виходить? навчитись їздити на велосипеді, перестати боятись води, казати ні, казати так, вчасно казати так і ні і мовчати

... тут мало б бути ще багато всього, але завжди є але...

але...

забувати, пробачати, бути терпимішою, більше давати і нічого не чекати, любити себе поза всіма, сприймати всіх поза собою, вміти іти, відпускати, не тримати, приймати, бути вдячним, чеснішим, не боятись...



Я знаю, що чекає мене, я попробую з усім справитись, зрештою, я нічого не втрачаю. Тепер. Те що я маю, і чим я є - уже не можливо нікуди діти. З цим лишається лише жити. І жити так, щоб коли я зібралась у останню подорож, а вона, бачать Боги, є абсолютно непрогнозована, я змогла б піти спокійною. І не вертатись.



Oct. 16th, 2015

Любий друже, дякую що появився у мому житті.
тут не так добре і не так погано, як описують у книжках.
тут не так красиво люблять і не так жорстко ненавидять.
тут не на все життя і не на хвилини.


я напевно ніколи не навчусь жити і це завжди буде проблемою,
тому дякую, що можу прийти до тебе.
дякую, що можу почуватись удома.
дякую, що не дивлячись на всю трагікомедію ти любиш мене,
любиш злою і невиспаною, розчарованою і безпорадною як дитя.
дякую, що злишся за те що я не їм, і мало сплю, за те що роблю страшні дурниці і що не хочу часами жити.
дякую, що боїшся за те що перегорю, і що не хочеш цього так сильно, що я знову і знову пробую рухатись далі.
дякую, що дивишся на мене,
дякую, що обіймаєш, коли самотньо,
дякую, що засинаєш поруч.
дякую, що вважаєш прекрасною,
дякую, що цілуєш у голову,
дякую, що можу бути дурною перед тобою.
дякую, що ти є.


я обовязково піду.
обіцяю.
іноді я думаю, що мене вважають тотальною кімнатою на вимогу. Ходять, кола мотають навколо, з міцно закритими очима гарячково уявлячи що ж саме треба, і стукають, стукають, стукають, у надії, що двері відкриються, а там - і замки середньовінчі, і пляжі з прохолодними коктелями, і масажист, і бібліотека, і 4 стриптизерки і бальшая-бальшая любовь...

Oct. 5th, 2015

Я НІХРІНА У ЦІМ СВІТІ НЕ ШАРЮ!

Sep. 30th, 2015

от в енне, перевірено, ніколи людина не скаже "Я ж Людина, я взяв Еверест, відкрив нову вакцину, винайшов новий прилад, я ж Людина"...
скаже "Ну я ж Людина - тому я зрадив, насвинячив, накосячив, підставив, я ж лише Людина"...
найгірше оправдання - "я ж Людина". от і все.
Я не знаю чи колись перестану шукати літо.
І буде осінь, і я її випю як вино, і усміхнусь щасливо...
та шукатиму очима то літо.

задихатись буду від мурашок зимою, однак згадаю про нього, коли губа трісне.

і коли весна буде буяти так, що рватимуться жили, я буду думати, що близько.

а воно, як завжди, зробить вигляд що все дуже спішно, лишить на память лиш те чого не було...

і не дивлячись на зранені долоні,
не дивлячись на пустку у душі,
я думаю про літо,
якого вже нема і напевно ніколи не буде.


...одного прекрасного дня, ради всього святого, якщо воно іще є...


і це пройде, кажуть і гладять по голові.
і це пройде я думаю, коли відчуваю долоню на волоссі.

Aug. 12th, 2015

Я дуже чітко помятаю свої 5 років.
Тепер мені офіційно 25.
20 років пройшло, а я помятаю як сиділа на драбині у Бучачі у піжамі і впевнена була, що то ціла вічність - 20 років. Я буду дорослою. Певно дітей матиму, мама ж мене має... Певно буду такою ж...на каблуках і такою ж дивовижною...
20 років пробігло. А я далі сижу у піжамі. тіки на балконі і замість іграшки у руках кручу цигарку.
через 20 років мені буде 45. якщо буде.
І я не хочу бути дорослою.

Aug. 1st, 2015

Ото ведеш бесіди з собою.
І дякуєш небу за те що у відповідний момент є низка божественних ідіотів. Яких то цікавить. 

Profile

milky_blood
milky_blood

Latest Month

June 2017
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com