?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Кілька днів тому, коли мене близько 4 ночі підкинуло, і погнало за водою, я сиділа деякий час ніяка, дивлячись на тіні від нічної лампи, бездумно гортала стрічку у фейсбуці. Мені написали. Тепло. Згадали про море. І я згадала.


Востаннє я там засмагала тоді, коли була дитиною і мої спогади туманні.
Інші моря я бачила у холодні сезони.
Це було свого роду канення у сильнішу стихію, рятунок від самої себе, і це не те, зовсім не те. Кардинально не те.
Я почала шукати камінець з північного моря, і дивилась на нього, старалась згадати себе тодішньою.

І тут я подумала, що ...

Я рада, що мене життя вирішило повчити. Рада, що десь збайдужіла, а десь стала чутливішою. Рада, що не стала кращою, чи гіршою. Рада, що стала іншою. Рада, що десь залишилась незмінною. Рада, що останній рік так мене обтяв, що залишилось основне.


Я поняття не маю, що буде далі, і які ще іспити мені треба буде здати у цьому життю, як далеко я зайду, і в яку сторону,  однак чітко знаю, що хочу мати куди прийти. Як до моря.

Profile

milky_blood
milky_blood

Latest Month

June 2017
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Powered by LiveJournal.com